Эй, дружок, привет! Ну вот, как я и обещал, расскажу тебе историю, как я достал свои закладки, прикрутился на них и отдыхаю сейчас в месте, где можно найти вдохновение - в библиотеке.
Всё началось с того, что я решил сделать себе подарок и отлично провести время. Бродил я по заброшенным улочкам нашего города, и вдруг мой друг, такой же наркоман как и я, подошел ко мне, держа в руке пурпурный туман, который тут же вызвал мой интерес.
- Эй, братишка, - сказал он. - У меня есть что-то особенное сегодня. Зацени, это новый вид закладок, который я достал.
Меня охватила волнующая тревога и я подошел поближе. В его руке была скрипка, а точнее, шприц, наполненный этим новым чудом нашего времени. Некоторые называют его "бодряк", но для меня это было гораздо больше, чем просто бодрость. Это был мой спаситель в мире серости и скуки.
Быстро мы нашли уединенное место, где нельзя было стать жертвой любопытных глаз. Идти на пробу я был готов уже сейчас. Мне этот покой просто необходим, и вот наконец-то моя очередь подошла.
Помню, как вкатился этот пурпурный туман, и я уже не знал, где находился. Всё стало размытым, казалось, что я попал в иной мир, где время останавливается и тебе ничего не надо. В голове проперло, и я чувствовал себя настоящим богом.
А потом я понял, что всё наше общество живет в постоянной медитации. Мы утонули в этом мире закладок и уже не можем найти дорогу обратно. Все ищут свою порцию первитина, залипая на своих анашках, которые их кормят ложной иллюзией счастья.
Но я сейчас отыскал свою порцию и наслаждаюсь каждым мгновением. Здесь, в библиотеке, словно обострились все мои чувства. Я просто сижу и наблюдаю за людьми. Вижу их, но они не видят меня. Они в своем мире, а я в моем.
Каждый день я прихожу сюда и погружаюсь в эту атмосферу забытых книг и непознанных истин. Здесь я чувствую бодряк, который не похож на все предыдущие. Он другой и вдохновляет меня на создание своего собственного мира.
| Место |
Состояние |
| Библиотека |
Моя личная реальность |
| Улицы города |
Серость и скука |
| Мир закладок |
Пленка иллюзии |
И вот, сидя в этом уютном кресле, я ощущаю свободу. Здесь я могу быть собой, никому не нужно прикидываться. Я просто сижу, пишу, размышляю и получаю неземное удовольствие.
Моя жизнь стала интенсивной и насыщенной. Я стал исследователем своего сознания и готов поделиться этой картиной с теми, кто оказался в той же точке перегиба.
Тем не менее, я тоже осознаю опасность того, что происходит со мной. Ведь закладки - это всего лишь пугающая игра с огнем, которая может обернуться необратимыми последствиями.
Я понимаю, что мне нужно выбрать путь и найти в себе силы отказаться от этих заклинаний.
Мне нужно найти новую медитацию, где нет места подобным веществам. Мир должен стать для меня источником вдохновения, а не просто средством для побега от реальности.
И пусть эти закладки станут просто памятником в моем прошлом, но никогда больше не станут частью моего будущего.
И вот я в библиотеке, откуда началась моя история. Здесь я находлю свою реальность и творчество. А наркотики остаются в прошлом, как лишь неприятное воспоминание.
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.